Допоможіть порадою

Сину в жовтні 6. Здоровий фізично хлопчик. Почав говорити в 3 роки…. Саме почав. В 4 розмовляв дуже погано, ну типу називав родичів, деякі слова, показував як роблять тваринки… В порівнянні з щебетунами цього віку, різниця разюча. При цьому ну дуже не самостійний, не впевнений в собі, плаксивий і боязливий. Дуже сприяла цьому гіперопіка дідуся і бабусі, які як прояв любові, одягали його і кормили з ложечки…. Так склалося що я вийшла на роботу в 1 рік дитині і вихованням сина займалися мої батьки в селі. Діток там не було, тож спілкування з однолітками на вихідних і то не завжди. Я з чоловіком забирали його на вихідні і на час хвороб. З проміжком в півроку проходила всі можливі комісій. Лікарі і з поліклінік і приватні. ЗРМ, але будь якого діагнозу не ставлять, кажуть все в межах норми. Наїхала на мене по повній приватна психоневролог, щоб я змушувала дитину все робити самого, і призначила гліцин, когнум і ще щось кололи. Не пригадую вже що. Ніяких особливих здвигів не помітила. Через пів року знову порекомендувала який нейро препарат, але там такі "побочки", що я побоялася, так як призначення сумнівне і як водиться, ось Вам телефончик... це дорогий і рідкісний препарат...... При цьому динаміка у дитини є. Тобто дитина розвивається але якось як на мене повільніше, ніж хотілося б.

Прийняла рішення, що то результат що я не була з ним стільки часу як потрібно, що дитині треба мама і кинула роботу (прибуткову, проте яка займала весь час і вихідні) і пішла на роботу з 8 до 17 і почала займатися дитиною. За цей час з 4 до 5 він сам навчився читати і писати. Ну звісно з моєю допомогою, проте це захоплювало його самого. Йому цікаво самому з собою. Не розбишака. Днями може сидіти з книжками. мультики любить. Будь якими іграшкам обире книжки. Друзів не має. На майданчику грається осторонь. Ну немов хоче дітей, але боїться. З дітьми, з якими знайомий з малечку (братики і т. д.) грається охоче. Тварин боїться. Пішов в садочок в 4. Це був жах. Він дуже вибірковий до їжі. Їсть лише те, що знає. Нового не попробує ні у мене ні будь кого. Червоного не їсть категорично. Якщо змушувати, то до рвоти. Лікуємося тільки свічками. Таблетку чи сиропчик не ковтне нізащо….. До цукерок байдужий. Ну максимум шматочок шоколадки, барнік чи печиво. Дуже обмежено. Не хоче. Якщо пропонує малину чи суницю, то кричить, «что ягодка не вкусная, ягодка не cъедобная, ты меня отравишь». В садочок пішов в 4, бо не було місць. Це був жах. Нічого не їв крім хліба, з дітьми не грався, постійно плаче. В виступах не приймає участь. От дома ми вивчаємо віршик, а на сцені чи просто комусь не розкаже його нізащо. На новий рік проголосив всю програму. Їздимо на море. Купитися боїться. Заносила його в водичку, то тримається мене немов клішнямиі кричав «помогите, хоть кто небуть….. Ты нас утопишь»…… і все в такому дусі. Весь відпочинок проситься додому. Має інтерес коли чи каруселі чи зоопарк а так – до дому.

Завела для нього собаку і кішку. То грається з ними, але буває ніби пригадує, що він їх боїться і починає істерику….. Велосипед і самокат освоїти не можемо 2 рік. Як не вмовляти і не пояснювати, вищить що не хоче не буде не вміє не хоче….

От з 2 вересня перевела в інший садочок, але думаю йому на користь, бо скаржився, що дітки погані були в попередньому, проте рівень його мовлення, не дозволяє йому пояснити що саме не так..... і почалося….. Режиму він дотримується, правил дотримується, але - не хоче сам одягатися, каже що не вміє, не хоче їсти, боїться ходити сходами. При цьому дома одягається сам. Не охоче, іноді задом на перед. Проте сам. У нас двоповерховий будинок – по сходах «літає», звісно сам їсть і т. д. З дітьми в садку не грається. На моє запитання чому каже «Там все дети безобразники». Коли я йому пропоную також «безобразничать», каже що ні, він не хоче бути хуліганом…..

І це при тому, що я не жорстка мама. Я його ніколи не била, ніколи не сварю…. Ну я звісно суворішим тоном до сина, коли він вредний, але то не покарання, пояснюю, вмовляю. За все життя в кутку стояв разів 5.

У мене з- ним не має проблем, коли ми вдома. Дитина як дитина. І на дивані скаче, грається, читає, гарно спить. Дотримується режиму. Досить спокійний, тобто сам себе займає іграшками чи книтжками. Але рівень соціалізації – то біда….. і що з цим робити не знаю…..

Навіть коли я роблю йому зауваження, що не так одягаєш наприклад маєчку на виворіт, то відразу починає плакати (голосити) і каже, що не вміє, не получається…… і так з усім…… Слово не скажи… і це я не сварю, а просто роблю зауваження. Дуже болісно реагує на будь які зауваження. Це відразу привід покинути почате і не продовжувати. Водила довго до психолога. Той вказувала на його на міпуляції, але розвиток в нормі. Йому цікаво з собою…. він говорить, проте як то кажуть «по темі».. Тобто відповідаючи на запитання розкаже, але коротко. По суті. Так, щоб він розказав просто мені щось, що хоче чи відбувається – ні……При цьому часто каже "я казала" "я ходила", тобто до себе як до дівчинки.

У мене зараз другий чоловік, то він був впевнений, що Тьому до цього часу гнобили дома…. От він себе так веде, ніби його б’ють і катують дома і він боїться слово сказати і будь що зробити…. Хоча це не так……

пробачте за сумбурність і багато тексту.